ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

    Процес спричинення, обумовлення чи реалізації іншого зв’язку певного явища, процесу чи їх сукупності із появою, відтворенням, зміною злочинності або окремим злочином. Криміногенна детермінація, таким чином, визначає залежність злочинності від визначених явищ, процесів. Охарактеризувати детермінацію злочинності (окремого її виду чи злочину) означає визначити набір факторів, з якими вона пов’язана та з’ясувати їх роль, вид зв’язку у механізмі появи, відтворення, зміни злочинності. Найбільш визнаною методологічною основою розуміння та дослідження криміногенної детермінації виступає діалектичний детермінізм. Його застосування до потреб дослідження соціальної сфери детермінації виходить з наступних теоретичних передумов:

    1) постулювання двостороннього характеру соціальних взаємодій.  Соціальні інститути, взаємодіючи між собою, детермінують наявність, відтворення та зміни соціальних утворень третього порядку, в тому числі злочинності. У свою чергу, злочинність (як явище похідне в суспільній природі) впливає на соціальні інститути, зумовлюючи зміни в них, а іноді і появу нових. Зокрема, мова йде про інститути кримінально-правової нормотворчості та правореалізації: зміни в соціальних умовах життя ведуть до «пристосування» до них злочинності та, відповідно, реакції держави у вигляді прийняття, зміни, доповнень чи скасування тих чи інших норм КК України, а також інших нормативно-правових актів.

    2) визнання відсутності жорстких зв’язків між взаємодіючими елементами. Порівняно з природничою сферою, сфера соціальна володіє низкою специфічних ознак, обумовлених ірраціональністю головного суб’єкта – людини. Проміжним елементом у процесі детермінації виступає категорія відображення психікою оточуючих людину умов. Дана обставина дозволяє лише в обмеженому вигляді застосовувати закон збереження речовини і енергії для соціальних систем. Двосторонні зв’язки між злочинністю та тими чи іншими соціальними інститутами завжди мають в деякій мірі невизначений, складно прогнозований характер.

    3) врахування історичної обумовленості характеру та результату взаємодії. Принцип історизму є невід’ємною методологічною складовою соціального детермінізму. Він забезпечує урахування умов життєдіяльності конкретного суспільства та окремих інститутів, злочинності у їх ретроспективі. Це дає змогу вести мову про існування особливого національного (визначеного специфічною історико-політичною ретроспективою) детермінаційного комплексу сучасної злочинності взагалі й в Україні, зокрема;

    4) визнання багатоманітності зв’язків між процесами та явищами. В науці їх виділяють більше тридцяти видів, серед яких причинний, обумовлюючий, функціональний, статистичний, кореляційний, зв’язок станів та інші.

Ю. Орлов