ДЖЕРЕЛА КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

    Будь-які носії необхідної для протидії злочинності соціальної інформації, яку можна отримати за допомогою наукових методів пізнання, про кількісно-якісні характеристики злочинності, супутні їй фактори, напрями та форми протидії. За носіями інформації можна виділити два види джерел кримінологічної інформації: особистісні та документальні. Особистісні джерела кримінологічної інформації – це особи, факти свідомості або діяльність яких за допомогою наукових методів пізнання можуть бути використані для отримання інформації, необхідної для протидії злочинності. Документальні джерела кримінологічної інформації – це утворені в ході цілеспрямованої людської діяльності матеріальні носії спеціальним способом зафіксованої в них інформації, необхідної для протидії злочинності, які дозволяють отримувати, використовувати, зберігати та передавати цю інформацію у часі та просторі.

    До особистісних джерел первинної кримінологічної інформації відносяться: а) особи, які вчинюють злочини або займаються злочинною діяльністю; б) жертви злочинів; в) свідки злочинів; г) учасники кримінального судочинства (підозрювані, обвинувачені, підсудні, засуджені, їх захисники, потерпілі та цивільні позивачі, їх представники); ґ) інша частина населення країни чи окремі соціальні спільноти, які не відносяться до попередніх категорій.

    Особистісним джерелом переробленої кримінологічної інформації виступають експерти. У першу чергу, до них відносяться суб’єкти, які на професійній основі здійснюють протидію злочинності, а також журналісти, які висвітлюють прояви злочинності.

    Документальні джерела непереробленої кримінологічної інформації: а) картки первинного обліку злочинів та осіб, які їх вчинили; б) кримінальні справи; в) матеріали дослідчих перевірок; г) матеріали адміністративного та дисциплінарного провадження, здійснюваного державними органами, визначеними главою 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме адміністративними комісіями при виконавчих органах міських рад, органами внутрішніх справ, місцевими судами тощо; ґ) матеріали прокурорських перевірок за додержанням і застосуванням законів (ст. 19 Закону України «Про прокуратуру»); д) матеріали засобів масової інформації про конкретні протиправні факти; є) спеціальні документи кримінологічних (соціологічних) досліджень (анкети, протоколи спостереження, експерименту); ж) плани роботи суб’єктів протидії злочинів за звітний період; з) плани роботи та інформаційно-аналітичні матеріали органів державної влади та місцевого самоврядування з питань протидії злочинності чи окремих її видів за звітний період (зокрема, рішення Координаційних рад з гендерної політики, протидії торгівлі людьми та насильству в сім'ї при відділах зі справ молоді і спорту районних/обласних державних адміністрацій чи районних (міських, обласних) рад, Координаційних рад з профілактики поширення наркотиків та наркозлочинності при районних/обласних державних адміністраціях чи районних (міських, обласних) радах, рішення колегій, апаратних нарад, сесій районних обласних держадміністрацій та міськвиконкомів районних (міських, обласних рад); і) особові справи засуджених; к) матеріали оперативно-розшукової діяльності про конкретні факти, що документуються; л) плани соціально-економічного розвитку регіонів та галузей економіки.

    Документальні джерела переробленої кримінологічної інформації: а) кримінальна статистика, у т. ч. зарубіжних країн, а саме звіти правоохоронних органів та судів;  б) криміналістичні та інші обліки органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів, Державної судової адміністрації України, а також міжнародних організацій (Інтерполу, Європолу, Міждержавний інформаційний банк країн СНД); в) звіти органів прокуратури та інших контролюючих органів про здійснені перевірки та їх результати; г) інформаційно-аналітичні матеріали, звіти органів державної влади з питань боротьби зі злочинністю, корупцією, а також соціально-економічного розвитку держави; ґ) матеріали в ЗМІ, що містять елементи кримінологічної характеристики злочинності чи окремих її видів; д) звіти про результати емпіричних досліджень (кримінологічних чи соціологічних) з проблем укріплення правопорядку, боротьби зі злочинністю; є) статистика  про соціально-демографічні, соціально-економічні явища; ж) статистика про супутні фактори (адміністративних та дисциплінарних правопорушень та осіб, які їх вчинили; кількості осіб, що обліковуються наркологічними, психоневрологічними диспансерами тощо); з) законні та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують боротьбу зі злочинністю, а також інші суспільні відносини, зміст яких створює або нейтралізує чи послаблює умови для вчинення злочинів у цих сферах; і) наукова література з правових, соціологічних, психологічних і педагогічних проблем, що стосуються злочинності.

Д. Кондратов