КРИМІНОЛОГІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ

    Акт створення кримінологічної моделі та подальшої роботи з нею. Є синтетичною формою елементарної логіки і загальнонаукових методів порівняння, аналізу, синтезу, аналогії та ін. В своїй методичній частині є основним способом системного дослідження соціальної сфери. Може поєднувати в собі кілька різних процесів: створення, конструювання моделей шляхом відбору інформації відповідного напряму; їхнє використання; проведення різного роду модельних експериментів; формування суджень про досліджуваний реальний об’єкт; одержання нового знання.

    Цей метод досить ефективно може бути використаний у практиці протидії злочинності для вирішення цілої низки найрізноманітніших  кримінологічних завдань. Однак його застосування є доцільним лише в суворо лімітованих випадках, коли в суб’єкта виникає необхідність в одержанні інформації опосередкованим шляхом, а саме: 1) коли об’єкт пізнання існував у минулому і його вже немає на момент дослідження; 2) коли об’єкт пізнання ще тільки буде існувати в майбутньому; 3) коли об’єкт існує реально на момент дослідження, однак він або надмірно складний або зовсім недоступний для пізнання; 4) у тих випадках, коли пізнаваний процес протікає або занадто швидко або ж, навпаки, занадто повільно (окремі види експериментів).

    Кримінологічна модель – це штучно створена матеріальна або ідеальна система, що відтворює і заміняє досліджувану подію, процес, стан або окремі ситуації та обставини таким чином, що її вивчення дозволить одержати про оригінал інформацію, необхідну для успішного вирішення практичних, наукових і дидактичних кримінологічних завдань.

    Об’єкт пізнання і його модель завжди мають бути єдині в своїй основі, сутності. При цьому модель не абсолютно співпадає зі своїм об’єктом, не тотожна йому і може в якійсь мірі відрізнятися від нього: бути більшою або меншою, не мати тих або інших параметрів (навіть істотних), але тих, що не виводять за рамки його якісної визначеності. Проте за будь-яких умов між моделлю і об’єктом не може не зберігатися принципової єдності, подібності, схожості, збігу найважливіших структурно-функціональних і генетичних зв’язків, їх основних елементів.

    Кримінологічні моделі виконують кілька функцій. Описова функція полягає в систематизованому поданні інформації про об’єкт. Модельний опис ґрунтується переважно на емпіричному знанні про об’єкт. При цьому він полягає не в перерахуванні елементів, властивостей, характеристик явищ та процесів, а в логічно впорядкованому їх наведенні. Пояснювальна функція моделі має мету розкрити зв’язки між описаними фактами, залежністю і вже відомими законами, теоріями, гіпотезами. Дана функція моделі полягає в модельному поясненні прототипу, в розкритті природи об’єкту. Прогностична функція виражається в здатності моделі дати уявлення про вірогідний розвиток об’єкта і базується на знанні закономірностей, властивих йому.

    В кримінологічних дослідженнях використовуються також критерійні та вимірювальні функції моделі. Критерійна полягає в її здатності шляхом зіставлення моделі з об’єктом перевірити істинність наших знань про нього. Модель тут допомагає розкривати помилки, неточності первинних уявлень. Вимірювальна функція моделі зводиться до отримання різних кількісних характеристик предмету, що вивчається. Ця функція знайшла свій вираз в засобах моделювання, що ґрунтуються на кількісній оцінці пізнаваних явищ і виражаючих їх процесів шляхом пошуку для кожного з відповідних коефіцієнтів.

    Розрізнячють наступні види (класи) моделей: матеріальна (предметна); уявна (ідеальна, умоглядна); логіко-математична і кібернетична; інформаційно-комп’ютерна. Серед матеріальних моделей виділяють: геометрично подібні моделі (просторово-подібні); фізично подібні моделі. Серед уявних моделей виділяють: образні (неформалізовані) моделі; образно-знакові (символічні, частково формалізовані) моделі.

    Останнім часом в кримінології одержали суттєвий розвиток соціально-еволюційні моделі, серед яких можна виділити такі групи:

1. моделі-концепції причин і умов злочинів, засновані на виявленні та аналізі спільних закономірностей і поданні їх у вигляді когнітивних схем, що описують логічні зв’язки між різними факторами, що впливають на відповідні процеси. Такі базові моделі мають високий ступінь узагальнення, але мають не математичний, а суто логічний, концептуальний характер;
2. моделі імітаційного типу, присвячені опису конкретних кримінологічних подій і явищ. У подібних моделях основна увага приділяється ретельному урахуванню і опису факторів і процесів, що спричиняють вплив на розглянуті явища. Практичний зиск таких моделей, як правило, обмежений досить вузьким просторово-часовим інтервалом; вони прив’язані до конкретної кримінологічної обстановки і їх неможливо екстраполювати на віддалені періоди часу.

А. Ященко