ЛАТЕНТНА ЗЛОЧИННІСТЬ

    Сукупність злочинів, які реально були вчинені, але в силу різних обставин належним чином не зареєстровані у офіційній кримінально-правовій статистиці. Латентна злочинність є вагомим чинником самодетермінації злочинності, адже злочинці, які уникнули викриття та відповідальності, з одного боку, самим фактом базкарності стимулюються до протиправної поведінки, а з іншого - через механізми соціально-психологічного ураження втягують нових осіб в орбіту злочинної діяльності.

    Залежно від того, з яких причин вони не були зареєстровані, виділяють наступні види латентності: природна, штучна та суміжна (прикордонний стан). Групу природної латентності (яку також називають прихованою) становлять злочини, інформація про які не надходила до правоохоронних органів ні в якому вигляді з різних причин. Групу штучної латентності (яку також називають приховуваною) утворюють злочини, в яких є потерпілі, свідки, документи та інші докази, які могли б виступати приводом для провуепдення розслідування, але в силу різних причин це не робиться. Такими причинами виступають небажання потерпілих звертатися по допомогу до правоохоронних органів, залякування чи підкуп потерпілих чи свідків з боку злочинців чи інших зацікавлених осіб, знищення доказів тощо. Особливу небезпеку створюють дії службових осіб, які умисно приховують від правосуддя інформацію про вчинення злочини. Це трапляється з причин корисливої чи іншої особистої зацікавленості в цьому відповідних службових осіб. Групу суміжної латентності створює категорія діянь, які можуть не усвідомлюватися як злочини через непевність особи (потерпілого, свідків або інших осіб, яким відомо про вчинення злочину, чи навіть службових осіб правоохоронних органів, до яких надійшла така інформація) у самому факті посягання або через правову неграмотність, або внаслідок низького освітнього рівня, під впливом специфічних традицій даної місцевості тощо. В даному випадку має місце добросовісна помилка, пов’язана, як правило, з об’єктивними труднощами або недостатньою кваліфікацією відповідних службових осіб. Найчастіше такі випадки мають місце при вчиненні діянь, стосовно яких може наставати кримінальна, адміністративна, дисциплінарна чи цивільно-правова відповідальність – все залежить від ступеню їх суспільної небезпечності (наприклад, злочини, пов’язані з порушенням правил безпеки виробництва, безпеки руху та експлуатації транспорту).

А. Ященко