МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИНУ

    Процес визначення особою характеру та направленості її поведінки. Має три стадії: 1) усвідомлення потреби: 2) актуалізація мотиву і вибір типу поведінки; 3) вибір конкретного об’єкта і (або) конкретного способу поведінки. Безумовно, дані стадії є гіпотетичними, тому що об’єктивно виявити їхні межі досить складно.

    Результатом процесу мотивації виступає не сама діяльність, а деяке психічне утворення, що відображає в собі і потреби, і мотиви, і цілі, і способи їхнього здійснення, тобто всі основні елементи, що безпосередньо ініціюють діяльність і входять в структуру процесу мотивації. Найбільш підходящим терміном для позначення результату процесу мотивації є термін спонукання, тобто психічне утворення, сформоване в процесі мотивації, що відображає його основні елементи, і яке безпосередньо ініціює конкретну діяльність індивіда, підтримуючи її по ходу здійснення.

    У процесі мотивації беруть участь такі психічні структури як потреби, ціннісні орієнтації, особисті особливості індивіда, емоційні переживання і т.д., що утворюють у динаміці і взаємозв’язку певні стадії процесу мотивації. Якщо з якихось причин усвідомлення потреб, цілеутворення, вибір конкретного способу здійснення задуманого тощо стають неможливими, то діяльність не починається, а отже, і мотив залишається в потенційному стані. Інакше кажучи, якщо не буде завершений процес мотивації і сформоване спонукання до конкретного поведінки, то оперативні мотиваційні установки, наявні в особи, так і не будуть реалізовані. Таким чином, суть мотивації полягає у виборі між різними можливостями, і основне навантаження при відповіді на питання, чому відбувається такий вибір, лягає саме на поняття мотиву як основного елемента мотивації.

К. Юртаєва