ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

    Особливий інтегрований, багаторівневий об’єкт соціального управління, який складає різноманітна за формами діяльність відповідних суб’єктів (державних, недержавних органів та установ, громадських формувань та окремих громадян), які взаємодіють у вигляді системи різнорідних заходів, спрямованих на пошук шляхів, засобів та інших можливостей ефективного впливу на злочинність з метою зниження інтенсивності процесів детермінації злочинності на усіх рівнях, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до певного рівня.

    Протидія злочинності охоплює три сфери суспільних відносин:  загальна організація − це сукупність організаційних (облік, реєстрація), управлінських (прогнозування, планування, координація, визначення стратегії і тактики), профілактичних (реалізація програм і планів, здійснення профілактичних заходів), контрольних (вивчення практики, встановлення тенденцій злочинності) та інших дій різноманітних органів та установ, які взаємодіють для досягнення спільних результатів у протидії злочинності; правоохоронна діяльність − система заходів з реалізації правоохоронних та/або правозастосовчих функцій державними органами, громадськими організаціями чи громадянами; попередження злочинності – це здійснення спеціальними суб’єктами передбачених законом заходів для недопущення розвитку злочинного наміру на попередніх стадіях вчинення злочину, виявлення ознак скоєних злочинів, встановлення осіб, які їх скоїли, притягненню цих осіб до відповідальності, відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів громадян та відшкодування збитків від злочинних дій.

    Залежно від ієрархії причин та умов злочинності у структурі її попередження виділяють наступні форми діяльності: загальносоціальна, спеціально-кримінологічна та індивідуальна профілактика злочинів.  

    Загальносоціальна профілактика злочинів послідовно здійснюється усім прогресивним розвитком суспільства. Вона пов’язана з найбільш тривалими та значущими видами діяльності, заходами розвитку ринкової економіки, забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян, підтримки культури та моралі, зміцнення законності, соціальної захищеності населення. Ці заходи мають найбільш масштабні цілі, і таким чином загальносоціальна профілактика злочинів виходить за рамки інших видів профілактики злочинів.

    Спеціально-кримінологічна профілактика злочинів здійснюється спеціально уповноваженими на це органами та установами, на які законом покладено боротьбу зі злочинністю (органи кримінальної юстиції) серед окремих верст населення, соціальних груп. На відміну від загальносоціальної профілактики спеціальна має за мету вказати членам суспільства на неможливість злочинного варіанта поведінки і створює такі умови, щоб захистити всіх членів суспільства від протиправних дій окремих його представників за допомогою покладання на винних осіб обов’язку понести передбачене законом покарання. 

    Залежно від особливостей застосування заходів профілактичного впливу на різних етапах спеціально-кримінологічної профілактики злочинів виділяють ранню, безпосередню і посткримінологічну профілактику.

    Рання профілактика охоплює: по-перше, заходи корекції моральних якостей особи, що вчинює аморальні дії, характер яких вказує на процес деморалізації особи, що може привести до вчинення злочину; по-друге, заходи оздоровлення негативного мікросередовища, під впливом якого у свідомості осіб, що потрапили в це середовище, можуть сформуватися негативні погляди і вони можуть стати на протиправний шлях.

    У структурі ранньої профілактики виділяють також безпосередню профілактику. Її суть становить організація та здійснення превентивної діяльності, спрямованої конкретно на виявлення та усунення причин злочинів, умов та обставин, що сприяють їх вчиненню, на встановлення осіб, які можуть вчинити злочин, та проведення з ними роботи по недопущенню злочинної діяльності. У системі посткримінологічної профілактики виділяють повторну та рецидивну профілактику, і зазначають, що вона здійснюється відносно осіб, в яких відбувається формування програм і моделей злочинної діяльності. При цьому має місце деталізація ранньої профілактики за етапами формування злочинного наміру та вчинення злочину, що більш повно відображає різноманіть форм та методів профілактики злочинів.

    Індивідуальна профілактика злочинів має цілеспрямований на недопущення злочинної поведінки характер. Вона спеціально застосовується для встановлення та усунення (блокування, нейтралізації) причин, умов, інших детермінант злочинів. Це спеціальна діяльність, основою якої є застосування спеціальних методів та прийомів, що відповідають принципам профілактики злочинів, знань та навичок регулювання соціальних відносин виключно з метою встановлення осіб, від яких можна очікувати скоєння злочинів, та унеможливлення цього.

    У структурі індивідуальної профілактики злочинів розрізняють: профілактику злочинів – цілеспрямоване виявлення та усунення причин злочинів та умов, що їм сприяють; запобігання злочинам – недопущення реалізації замислених злочинів шляхом встановлення осіб, що намагаються їх вчинити, а також вжиття необхідних заходів, передбачених законом, поєднане з оздоровленням обстановки в мікросередовищі; припинення злочинів – перешкоджання продовженню розпочатого злочину та доведення його до завершення шляхом встановлення осіб, що намагалися його вчинити, та вжиття заходів, у тому числі кримінально-правових, а також створення обстановки, що виключає злочинну діяльність надалі.

Є. Гладкова