ПСИХІЧНІ АНОМАЛІЇ

    Розлади психічної діяльності (нервово-психічні порушення), що не досягли психотичного рівня (рівня психічної хвороби) та не виключають осудність, але тягнуть особистісні зміни, що можуть детермінувати відхилення (в тому числі девіанті) в поведінці людини.

    До такого роду нервово-психічних порушень відносяться: психопатії, олігофренія у формі дебільності, шизофренія в стані стійкої ремісії, епілепсії, органічні захворювання центральної нервової системи, судинні захворювання з психічними змінами, остаточні прояви черепно-мозкових травм, хронічний алкоголізм, наркоманії (моно чи полінаркоманії) тощо. Акцентуації характеру є крайніми видами психічної норми.

    Психічні аномалії можуть бути біологічного походження, або мати придбаний (набутий) характер. Причинами виникнення психічних аномалій можуть бути наступні фактори (і їхні різні комбінації): 1) генетична спадковість, хромосомні порушення; 2) негативні фактори внутрішньоутробного розвитку плода: паління, уживання майбутньою матір’ю алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, а також фактори, які провокують уроджену патологію; в) особливості оточуючого біологічного середовища (радіаційне та інше природне або техногенне забруднення тощо); 3) перенесені набуті (фізичні та психічні) захворювання та травми; 4) шкідливі звички та інші негативні практики: вживання алкоголю, наркотичних та токсичних речовин, перенапруга, стреси, неправильне харчування тощо.

    На розвиток, перебіг та завершення нервово-психічних порушень (психічних аномалій) поряд з  конституціонально-біологічними (соматичні хвороби, екзогенні пошкодження головного мозку, психічні розлади в анамнезі, обтяженість спадковості психічними захворюваннями) та психофізіологічними особливостями людини (стан психофізіологічних якостей), можуть також впливати і соціально-психологічні фактори (взаємовідносини в мікросередовищи (родині, навчально-робітничому колективі, неформальній групі), матеріальний та соціальний статус та становище, специфічні умови виробничої чи професійної діяльності, задоволеність соціально-економічними процесами в суспільстві (вплив соціального напруження у суспільстві) тощо).

    Криміногенна роль психічних аномалій (як біологічного походження, так і придбаних) у детермінації кримінальної поведінки проявляється в тому, що вони можуть впливати не тільки на формування криміногенно-значимих негативних соціально-психологічних рис особистості, але і на сприйняття сприятливої (нейтральної) соціальної інформації і умов як несприятливих, що, враховуючи здатність психічних аномалій знижувати вольові процеси, послабляти дію контрольних механізмів, може в певній життєвій ситуації детермінувати злочинну поведінку індивіда, найчастіше, пов’язану із застосуванням насильства. Слід враховувати той факт, що для злочинів (особливо насильницьких), вчинених особами з психічними аномаліями, особливо у сполученні з сексуальними відхиленнями, характерний високий ступінь рецидиву. Це пов’язано, перш за все, зі специфікою впливу даних суб’єктивних факторів детермінації, що, нажаль, практично не враховується ані при розслідуванні даної категорії злочинів, ані при призначенні покарання, а також, що найбільш небезпечно, при відбуванні покарання та ресоціалізації злочинців.

Т. Шевчук