ЕТИКА  ПУБЛІКАЦІЙ

Редколегія збірника наукових праць «Вісник Кримінологічної асоціації України» заохочує і спонукає авторів дотримуватися належного рівня формальних та етичних вимог до підготовки і публікування статей, що подаються до редакції збірника. Ці норми обумовлені стандартами якості наукових робіт і їх викладення, прийнятими у світовому науковому співтоваристві, зокрема, публікаційними принципами Publishing Ethics Resource Kit (PERK), рекомендаціями Elsevier, Комітету з етики публікацій (Committee on Publication Ethics, COPE), Етичним кодексом ученого України, а також досвідом роботи зарубіжних та українських професійних співтовариств, наукових організацій, редколегій і редакцій видань. Наведені нижче правила можуть надати істотну допомогу в підготовці публікацій як досвідченим вченим, так і аспірантам і молодим вченим.

Етичні зобов’язання редакційної колегії збірника

1. Редколегія відповідає за якість усіх матеріалів, що публікуються у збірнику, для чого проводиться їх відбір, організується зовнішнє та здійснюється внутрішнє рецензування всіх матеріалів, що подаються до опублікування. Редколегія залишає за собою право відхиляти статті, якщо вважає, що робота не відповідає профілю збірника або авторами порушено формально-юридичні чи викладені нижче етичні норми, або повернути її на доопрацювання. В останньому випадку автор зобов’язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень редколегії.

2. Редколегія без упереджень розглядає рукописи, представлені до публікації, безвідносно до етнічної, групової, релігійної тощо приналежності авторів, а також місць їх роботи. Рішення редколегії не залежать від комерційних чи інших інтересів і базуються на забезпеченні чесного рецензування. Члени редакційної колегії повинні шанувати інтелектуальну незалежність авторів.

3. Редколегія спільно з рецензентами слідкує за виключенням випадків фальсифікації, плагіату і самоплагіату (направлення автором робіт однакового змісту більш як в один збірник), багаторазового копіювання подібної інформації в різних статтях, помилкового приписування авторства і введення громадськості в оману відносно істинного внеску авторів у публікацію.

4. Члени редколегії не повинні надавати стороннім особам ніякої інформації щодо вмісту рукопису, який перебуває на розгляді (окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці рукопису), крім випадків анонсування публікацій.

5. Якщо членам редколегії представлено переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, раніше опубліковані у збірнику, є помилковими, редколегія зобов’язана опублікувати відповідне повідомлення, що вказує на помилковість змісту чи висновків, а якщо публікацію ще не оприлюднено, – виправити помилки. Відповідне повідомлення зі спростуванням може бути написане особою, котра виявила цю помилку, або незалежним автором.

6. Члени редколегії можуть прийняти рішення залучити одного або кількох рецензентів, участь яких оспорюють автори, якщо думки цих рецензентів важливі для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли існують серйозні протиріччя між поданим до публікації рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

Етичні зобов’язання авторів

1. Дослідження, що публікуються у збірнику, мають здійснюватися не тільки відповідно до чинного законодавства, а й відповідно до етичних норм наукової діяльності. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб у публікації подати точний звіт про проведене дослідження, а також брати участь в об’єктивному обговоренні його значущості.

2. Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікацій. Недопустимим є представлення плагіату в ролі оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори наданих матеріалів. Формулювання авторами основних тез і висновків має бути чітким і однозначним без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.

3. У процесі дослідної діяльності автор зобов’язаний здійснити літературний пошук, щоб знайти оригінальні публікації за темою дослідження і належним чином розкрити джерела принципово важливих матеріалів, використаних у його роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором. Автор повинен цитувати публікації, які справили вагомий вплив на розробку досліджуваної проблеми, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не справили значного впливу на основні тези і висновки повідомлення. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити бібліографічні посилання на використані джерела відповідно до вимог ДСТУ 8302:2015.

4. Автор також повинен робити посилання на реально використані редакції нормативних актів, враховуючи їх змінюваність. Заохочується використання останніх редакцій, розміщених на ресурсі «rada.gov.ua».

5. Експериментальне або теоретичне дослідження може слугувати основою для критики робіт інших дослідників, і опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Але при цьому слід уникати персональної критики осіб, а не викладених ними основних тез або висновків, персональна критика не може вважатися ознакою науковості публікації.

6. Співавторами публікації мають бути усі особи, які здійснили значний науковий внесок у представлену роботу і розділяють відповідальність за отримані результати. Інші внески мають бути відмічені у примітках або в тексті у формі подяки. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені усі й саме ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, написаній кількома авторами, той з авторів, хто представляє до редколегії контактні відомості, документи і листується з редколегією, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

7. Автор повинен повідомити редколегію про будь-який потенційний конфлікт інтересів і гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься у представленому рукописі.

8. Автор публікації, щодо якої користувачі сайту – читачі збірника залишили на сайті чи надіслали поштою на адресу редколегії свої коментарі, запитання щодо публікацій тощо, зобов’язаний належним чином реагувати на таку інформацію або мотивовано відмовитися від такого реагування.

Етичні зобов’язання рецензентів

1. Рецензування рукописів є істотним етапом у процесі підготовки публікацій до друку і, таким чином, у реалізації наукового методу як такого; кожен вчений зобов’язаний виконувати певну долю робіт з рецензування. Усі статті, що подаються до публікації, мають бути прорецензовані науковим керівником або консультантом автора(-ів), оцінені науковою установою, де було виконано роботу.

2. Усі члени редколегії здійснюють внутрішнє рецензування.

3. Якщо редколегія не впевнена у можливості публікації представленої статті, вона залишає за собою право призначити незалежного рецензента. Рецензент повинен об’єктивно оцінити якість рукопису, теоретичну й практичну значущість роботи, науковість викладу і висновків, відповідність рукопису високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів і поводитися з присланим на рецензію рукописом як із конфіденційним документом.

4. Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даному рукописі, якщо на це немає згоди автора.

5. Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв’язки, якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис.

6. Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб автори і редактори могли зрозуміти, на чому базуються їхні зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент вже був раніше опублікований, має супроводжуватися відповідним посиланням.

7. Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосередній стосунок до роботи, що рецензується; також він повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між поданим рукописом і будь-якою опублікованою статтею.

Етичні зобов’язання читачів збірника та інших користувачів 
 викладеної у збірнику інформації

1. Відповідно до міжнародного законодавства в частині дотримання авторського права матеріали сайту збірника не можуть бути відтворені повністю або частково в будь-якій формі (електронній чи друкарській) без попередньої письмової згоди авторів (чи в разі їх смерті – дозволу редколегії збірника). При використанні опублікованих матеріалів у контексті інших документів необхідне посилання на першоджерело публікації. Допускається поширення по електронних мережах будь-яких статей зі збірника або витягів з них, але при такому поширенні посилання на першоджерело обов’язкове. Забороняється видання і/або поширення матеріалів збірника третіми особами або організаціями на паперових і твердих електронних носіях.

2. Претензії щодо протизаконних публікацій без дозволу авторів (чи в разі їх смерті – без дозволу редколегії збірника) можуть бути висунуті кожним автором або Харківським національним університетом внутрішніх справ, або Кримінологічною асоціацією України.

3. Користувачі сайту – читачі збірника, автори можуть надсилати поштою на адресу редколегії свої коментарі, запитання щодо публікацій у збірнику тощо, дотримуючись при цьому загальновизнаних норм людської етики. Харківський національний університет внутрішніх справ, Кримінологічна асоціація України зобов’язані забезпечити обробку і оприлюднення таких матеріалів і сприяти доведенню відповідної інформації до авторів цих публікацій.