Форма соціальної девіантності, що виражається у масових, статистично стійких проявах незлочинної аморальної поведінки (діяльності), яка відображає особистісні деформації, а також дію видових (групових) суспільних протиріч, здатних детермінувати вчинення окремих злочинів та злочинність в цілому.

    Фонові для злочинності явища – невід’ємний елемент предмету кримінології та об’єкт кримінально-превентивної діяльності. І злочинність, і фонові для неї явища є умовно окремими видами (формами) девіантності.

    До таких явищ прийнято відносити алкоголізацію, наркотизацію, проституцію, суїцидальність, бродяжництво, безпритульність, расизм, ксенофобію тощо. Цей перелік фонових явищ не є вичерпним, що зумовлено історичною мінливістю девіантності, окремими її специфічними аспектами відтворення.  

    Значення дослідження фонових для злочинності явищ полягає у тому, що цим:

    1) відкриваються додаткові грані проблеми криміногенної детермінації, що дозволяє виявити, пояснити генетичні закономірності у відтворення злочинності у загальному контексті девіантності. В цьому виражається сигнальна функція кримінологічних знань про фонові явища. За допомогою її належної реалізації з’являються також додаткові можливість оцінки достовірності даних державної статистично звітності про стан відповідних різновидів злочинності, з якими корелюють ті чи інші фонові для неї явища,   визначення її латентності;

    2) існує високий потенціал підвищення ефективності протидії злочинності за рахунок протидії фоновим для неї явищам, що пояснюється тотожним в багатьох випадках об’єктом запобіжного впливу. Цією обставиною додатково підтверджується доцільність вивчення означених явищ саме в межах предмету кримінології.

Т. Шевчук