Поняття жертви як основної термінологічної одиниці віктимології пов’язано як з її загальнонауковим розумінням, так і правовими характеристиками. Етимологія слова «жертва» має глибинне історично-релігійне коріння, що чітко відбивається в тлумаченні цього терміну. У минулому та позаминулому столітті слову «жертва» надавалось лише одне значення – предмет або жива істота, яких приносили в дар богам. Пізніше нею став той, над ким знущаються, проявляють насилля. Цікаво, що за семантичною ознакою англомовні дослідники виділяють два типи жертв: 1) активна жертва (sacrifice) і 2) пасивна жертва (victim). Відповідно до такого поділу західні кримінологи також розділяють процеси сакрифікації і віктимізації населення.

    У віктимології терміну «жертва» також надаються різні значення. Жертвою у вузькому розумінні є людина, якій спричиняються фізична, моральна або майнова шкода від дій інших осіб, власної поведінки, подій або нещасних випадків. За соціальними наслідками, що спричиняються людині, жертви поділяються на дві групи: 1) жертви різноманітних нещасних випадків; 2) жертви різних видів правопорушень.

    Іноді поняття жертви тлумачать більш широко – це будь-яка особа (соціальна група, інститут, спільність), якій спричинена шкода або ушкодження іншою особою, яка відчуває себе потерпілою, повідомляє про це публічно, нормативно верифікована як потерпіла і, відповідно, має право на отримання допомоги від державних, громадських або приватних служб.

    У віктимологічному аспекті поняття жертви охоплює два основні питання: 1) жертва як можливий чинник, що впливає на хід подій у вчиненні злочину; 2) жертва як певна сукупність внаслідок спричинення злочином шкоди. Ці два аспекти поняття «жертви» отримали втілення в двох найбільш важливих специфічних для віктимології поняттях – у термінах «віктимність» (розуміється як підвищена вірогідність з огляду на суб’єктивні й об’єктивні чинники стати мішенню злочинних посягань) та «віктимізація» (описує процес перетворення потенційної жертви в реальну, його кінцевий результат).

    Основа правового поняття жертви злочину встановлена Декларацією основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою 1985 р. Відповідно до п. 1 цієї Декларації під терміном «жертва» розуміють осіб, яким індивідуально або колективно була спричинена шкода, включаючи тілесні ушкодження або моральний збиток, емоційні страждання, матеріальний збиток або суттєве обмеження їх основних прав у результаті дії або бездіяльності, що порушує чинні національні кримінальні закони держави-члена, включаючи закони, що забороняють зловживання владою. Декларація не конкретизує, чи охоплює термін жертви злочину юридичних осіб, однак це прямо витікає з її тексту. Натомість у п. 1.1. Рекомендації № 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів 2006 р. чітко зазначено, що потерпілий (жертва) означає саме фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держави-члена. Обидва аналізованих документа солідарні в тому, що у належних випадках термін «жертва» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців безпосередньо постраждалої особи.

    Західній юридичній доктрині притаманне більш широке тлумачення поняття жертви. Так, юридичний словник Кемпбела Блека визначає жертвою особу, яка є об’єктом злочину або правопорушення. Причому роз’яснюється, що поняттям жертви охоплюються індивіди (фізичні особи), державні або приватні корпорації, уряд, товариства або некорпоративні асоціації. В українському праві потерпілим в кримінальному процесі також визнаються як фізичні, так і юридичні особи (ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України).

    Таким чином, в етимологічному, семантичному, віктимологічному та правому контекстах поняття жертви злочину має різне за змістом та об’ємом тлумачення. Відповідно до традиційної концепції жертвами злочинів визнаються фізичні та юридичні особи, людські спільноти, яким протиправними актами було завдано фізичну шкоду, матеріальні збитки, спричинено моральні страждання, а також їх близькі особи.

К. Юртаєва